середа, 25 січня 2017 р.

Подаруй бібліотеці книгу

http://www.bsch7.org.ua/wp-content/uploads/2014/10/kniga-bibiliotetsi.jpg
Колектив бібліотеки Житомирського коледжу культури і мистецтв ім. Івана Огієнка висловлює щиру подяку всім дарувальникам, а саме директору коледжу Покропивному Миколі Петровичу,  викладачам Чуприні З. Г., Марценюку М. В. та ТОВ "Софія-А" ЛТД в особі його генерального директора Мельника М. О. за подаровані книги, які надійшли протягом 2016 року!

Шановні дарувальники! 
Подаровані вами книги надають неоціненну допомогу в теоретичній і практичній підготовці студентів нашого коледжу. Сподіваємось на подальшу плідну співпрацю!

2017 рік відкриває виставка літератури, яку подарував талановитий композитор, поет, викладач нашого коледжу Валерій Травкін. Серед них, збірка дружніх посвят "Дарую радість людям", а також нотні видання, які стануть вагомим внеском в музичний фонд нашої бібліотеки. Тож запрошуємо викладачів та студентів до бібліотеки для ознайомлення з новинками







середа, 11 січня 2017 р.

135 років від дня народження Івана Огієнка


                                                                     Я взяв своє серце малими руками
Й віддано поклав Україні до ніг,
І юна любов розцвілася між нами
І став я орати твердий переліг.
Й нікому вже більше не дав я любові.
Бо другого серця кохати не маю
І вірним зостанусь, аж дошки соснові
Єдину любов мою спинять без краю...»
/Митрополит Іларіон.
Вікові наші рани. Вінніпег, 1960 /


         В історію Іван Іванович увійшов під двома іменами: як світська особа — професор Огієнко, і як духовна особа — митрополит Іларіон. 
    14 січня відзначається 135 річниця від дня народження професора Івана Огієнка – Митрополита Іларіона – українського вченого, політичного, громадського і церковного діяча, мовознавця, дійсного члена Наукового Товариства ім. Тараса Шевченка.
Іван Огієнко багато років присвятив роботі в галузі освіти, викладав у Київському комерційному інституті та Київському університеті, у 1918 році виступив засновником і став першим ректором Кам’янець-Подільського державного українського університету. 5 січня 1919 р. Огієнка призначено міністром освіти УНР. Викладацькою діяльністю займався і на еміграції у Польщі.
     Іван Огієнко – видатний діяч церкви. 14 січня 1918 р. він виступив на Всеукраїнському Церковному Соборі у Києві з доповіддю «Відродження Української Церкви», в якій аргументовано довів право української церкви на самостійне існування. 1919-1920 рр. – міністр віросповідань УНР. 9 жовтня 1940 він був пострижений у чернецтво в Яблочинському Свято-Онуфрієвському монастирі, а вже 19 жовтня 1940 р. на Холмському Соборі був висвячений (під ім’ям Іларіона) єпископом Холмським і Підляським.
      З 16 березня 1944 р. Огієнко – митрополит. Належав до Української Автокефальної Православної Церкви. Активно співпрацював з уніатською церквою. 8 серпня 1951 на Надзвичайному Соборі у Вінніпезі обраний предстоятелем Української Греко-Православної Церкви у Канаді і митрополитом Вінніпегу. Іван Огієнко доклав чимало зусиль для організації та розбудови українського національно-культурного та релігійного життя у Канаді.
Окрім того, Огієнко – визначний вчений. Справою його життя став переклад Біблії, над яким він працював упродовж 20 років і який до сьогодні є неперевершеним надбанням українського народу.
    

Найперші рідномовні обов`язки

1. На кожному кроцi й кожної хвилини охороняй честь своєї рiдної мови, як свою власну, бiльше того - як честь своєї нацiї. Хто не береже чести своєї рiдної мови, той пiдкопує основи своєї нації.
2. Розмовляй у родинi своїй тiльки рiдною мовою. Це принесе тобi правдиву насолоду шляхетного почуття сповнення найбiльшого обов’язку щодо свого народу.
3. Хто в родинi своїй розмовляє не рiдною мовою, той стоїть на дорозi до мовного винародовлення, - найбiльшого непрощеного грiха проти свого народу.
4. Бережи своє особове iм'я й родове прiзвище в повнiй нацiональнiй формi i нiколи не змiнюй їх на чужi. Найменша тут змiна, - то вже крок до винародовлення.
5. Кожний, хто вважає себе свiдомим членом свого народу, мусить пильно навчатися своєї соборної лiтературної мови.
6. Кожний свiдомий член свого народу мусить завжди допомагати всiма приступними йому способами розвитковi культури своєї лiтературної мови.
7. Кожний свiдомий член народу мусить добре розумiти й ширити головне рiдномовне гасло "Для одного народу - одна лiтературна мова й вимова, один правопис".
8. Кожний свiдомий член нацiї мусить добре знати й виконувати рiдномовнi обов'язки свого народу.
9. Де б ти не жив - чи в своїм рiднiм краю, чи на чужинi, - скрiзь завжди мусиш уживати тiльки однієї соборної лiтературної мови й вимови, тiльки одного спiльного правопису, тим ти покажеш, що ти свiдомий син своєї об'єднаної нацiї.
10. Кожний громадянин мусить добре пам'ятати й дiтей своїх того навчати, що наймилiша мова в цiлому свiтi - то мова рiдна.
11. Кожний свiдомий громадянин, живучи серед чужого народу, мусить конче вживати своєї рiдної мови не тiльки вдома, але й скрiзь, де можливо.
12. Кожний свiдомий громадянин мусить щедро пiдтримувати свої нацiональнi перiодичнi й неперiодичнi видання, даючи їм цим самим змогу нормально розвиватися. Добрий стан нацiональних видань - то могутня сила народу й забезпечення розвитку рiдної мови, а висота їх накладу - то ступiнь нацiональної свiдомости народу. 


Маловідоме про Івана Огієнка

Сто величезних коробок з архівом митрополита Іларіона (Івана Огієнка) зберігаються за кордоном - у канадському Вінніпезі. В архіві - рукописи, листування, документи про українську еміграцію. В останнє десятиліття свого життя митрополит звозив до Колегії св. Андрія у Вінніпезі архіви українських діячів, які помирали в діаспорі, цінні рукописи, стародруки. Таким чином безцінні пам’ятки української еміграції були врятовані й збереглися.
Огієнко прожив 90 років, і кожен день з його довгого життя, за висловом богослова й мистецтвознавця Дмитра Степовика, «був днем бджоли, що від світання до смеркання носить по краплині мед до свого вулика». Загалом Огієнко створив понад 1000 праць із різних галузей знань. Серед них енциклопедичні «Історія української культури», «Українська церква», «Історія української літературної мови», «Дохристиянські вірування українського народу», за якими сьогодні полюбляють писати реферати студенти.
Згідно з заповітом владики, юридично оформленим 15 квітня 1967 року, його надбання мають обов’язково передати на Батьківщину за двох умов: коли Україна буде вільною і коли буде вільною її церква. Канадська сторона вважає, що умови для цього ще не настали.
Іван Огієнко прищеплював своїм колегам - вчителям і викладачам гасло: «Для одного народу - одна літературна мова!», своїми педагогічними розробками «вимішував» східно- та західноукраїнський варіанти літературної мови в тісто спільного «хліба» слова. Опублікував безліч словників, методичок і посібників: «Вчімося рідної мови», «Порадник студентам, вчителям і всім тим, хто бажає навчатись української мови».
У Канаді митрополит невпізнанно змінив на краще богословську освіту для православних українців, перетворив богословський факультет Манітобського університету на Колегію
ім. св. апостола Андрія.
У своїх поемах і романах митрополит осмислював духовний та історичний досвід свого народу. Нам би цікаво було почитати, що він написав у епопеї з двох частин «Наш бій за державність». Утім переважна більшість творів Огієнка сьогодні недоступна українській громадськості. Значна їх частина перебуває за кордоном - у Польщі, Швейцарії, Канаді, Німеччині, тож користуватися нею можуть лише окремі українські дослідники.
В Україні вже понад 20 років присуджується багатогалузева премія імені Івана Огієнка - діячам літератури і мистецтва, науки і освіти, громадської, політичної та церковної сфери. У 2003 році в Києві створено Фундацію імені митрополита Іларіона, яку очолив знаний дослідник спадщини Огієнка професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Микола Тимошик. Фундація насамперед намагається повернути в Україну величезну творчу спадщину мислителя та його подвижників.

Я глибоко вірю — минеться руїна 
И засяє веселка-обнова,
Воскресне с о б о р н а свята Україна,
А з нею і церква Христова.
І зійде сонце, й Україна Засяє вільна й непоборна
І зникне поділ та Руїна,
І церква станеться с о б о р н а.