понеділок, 25 квітня 2016 р.

Гірчить Чорнобиль крізь роки

http://goo.gl/tmCr23


Чи буде квітень, як завжди

Дарунком весняної здоби.

Чи власним іменем біди

Ми назвемо його Чорнобиль?

Чи може викреслимо його

З календарів своїх допоки

Нас теплий грітиме вогонь

Ще не відкритих ізотопів?

Безмежна мисль, немає меж

Її спинити годі!

І ти, Чорнобилю, ти теж

Не маєш меж сьогодні.

26 квітня 2016 року виповнюється 30 років з моменту страшної техногенної катастрофи й величезної екологічної трагедії світового масштабу на Чорнобильській АЕС.

Ці роковини – привід нагадати суспільству про жахливі наслідки катастрофи минулого сторіччя. Про героїчний подвиг учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, які ціною свого життя і здоров’я рятували людство від згубних наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, за що заслуговують на велику вдячність та шану. Десятки тисяч наших співвітчизників змушені були назавжди залишити рідні домівки на радіоактивно – забрудненій території. Понад 2 млн. українців дотепер відчувають негативний вплив Чорнобиля.







пʼятниця, 22 квітня 2016 р.

Вербна неділя

http://goo.gl/pOZ4gY

В 2016 році Вхід Господній в Єрусалим (Вербна неділя) припадає на 24 квітня.

Прийшовши з церкви, люди, освяченою вербою злегка б'ють один одного, примовляючи:

Не я б'ю – верба б'є,
За тиждень – Великдень,
Будь дужий, як вода,
А багатий, як земля!

Вважалося, що дерево має передати здоров'я, силу та красу людині. Освячені гілки верби, як правило, зберігали за образами, щоб віднадити стихію і нечисту силу.

Вербний (Квітний) тиждень, вербиця, вербич — передостанній тиждень перед Великоднем (шостий тиждень Великого посту). Його завершує Вербна (Квітна) неділя.
Вхід Господній у Єрусалим — велике християнське свято у неділю Вербного тижня, перед Великоднем. Народні назви — Вербна неділя (Квітна, Шуткова, Баськова, Пальмова неділя).
Це велике свято у християнському році відноситься до числа дванадесятих. Його виникненню послужили біблійні оповіді: Ісус в’їжджав до Єрусалима на ослі, люди встеляли йому шлях пальмовим гіллям, тим самим вітаючи Спасителя.

Церковні обряди
У цей день Церква згадує царське прославляння Ісуса Христа перед Його хресною смертю для того, щоб показати, що страждання Спасителя були добровільні.
За християнськими тлумаченнями, усі віруючі, як і єрусалимський натовп, грішні у тому, що спочатку чулися захоплені вигуки: «Осанна!», а потім страшний крик: «Розіпни його!»
Церковні служби у цей день продовжують служби Лазаревої суботи. На всеношній свята читаються пророцтва Старого Заповіту про Царя-Месію разом з євангельськими розповідями про вхід Христа до Єрусалима. На утрені благословляють (святять) гілки, що їх віруючі тримають у руках під час усієї служби. Це свідчить, що вони зустрічають Господа, який невидимо гряде, і вітають Його як Переможця пекла і смерті, тримаючи в руках «знамення перемоги» — верби з запаленими свічками.
Використання верби
Від звичаю вживати в це свято вайї (гілки фінікової пальми) воно називається Неділею «ваїй». Ваїй у нас замінюються вербами, бо верба раніше за інші дерева дає бруньки. До того ж, це дерево згадується в Святому Письмі.
Вербі здавна приписували магічні властивості — захист від злих духів і всіляких бід; нею лікували головний біль, пропасницю, ревматизм, шлункові захворювання тощо. Сенс поклоніння вербі полягає в тому, що здорове квітуче дерево повинно ніби передати здоров’я, силу та красу людині або тварині. Звичай цей існував у різних народів світу. Виконувався він, як правило, весною, коли дерева наливаються соками, розквітають і, самі набираючись життєвої сили, за повір’ям, могли передати її іншим.
Свячена верба користується великою пошаною серед нашого народу. «Гріх ногами топтати свячену вербу», а тому навіть найдрібніше гілля, якщо воно залишилося після освячення, палили на вогні, щоб, боронь Боже, під ноги не потрапило.

ДЕНЬ ЗЕМЛІ

http://goo.gl/9RY1AQ
Ми прийшли на цю землю, щоб жити, працювати, розвиватися, творити. Але ніколи не забуваймо про те, що кожен із нас і всі ми разом узяті — невід’ємна частинка матінки — природи. Без неї ми ніщо, бо обійтися ніхто з нас не може ані без води, ані без повітря, ані без Сонця, ані без її щедрих дарів, якими вона нас годує. І не можемо ми протистояти її силі, особливо коли вирують природні стихії. Можливо саме тоді людина і відчуває свою слабкість і нестримну силу природи. Та світ навколо нас такий чарівний, таких квітучий і радісний, що людині тільки б захоплюватись ним та берегти цю чудову і неповторну красу, та життя нас заставляє замислитись, бо не все так добре, якби хотілося. Людська діяльність багато знищує природних ресурсів, нищить бездумно свою Землю і може настати незабаром такий час, коли природа стане проти людей, щоб людство задумалось, що наша Земля жива, що вона вимагає до себе кращого ставлення і накаже людей. То щоб цього не сталося, треба вже сьогодні задуматись над своєю діяльність і навчитися жити на планеті в гармонії з природою, не тільки споглядати її красу і користуватись її благами, але й дбати про її цілісність і непорушність. Відчувати її потреби, прислухатись про що співає Земля.