четвер, 19 березня 2015 р.

Ліні Костенко - 85!

19 березня святкує своє 85-ліття видатна українська  

письменниця, поетеса-шістдесятниця 

Ліна Василівна Костенко 
http://goo.gl/gvDB4x

Митцю не треба нагород,
його судьба нагородила.  
Коли в людини є народ,  
тоді вона уже людина.     
   Ліна Костенко     

Поетка Ліна Костенко- наша сучасниця, як митець вона "вписана" у свій час. ЇЇ творчість  стала небуденним явищем сучасної української поезії, явищем, яке на наших очах помітно впливає на весь її подальший розвиток. Увібравши в себе національні ідеали й найкращі риси живої народної мови, ідейною вагомістю, образною довершеністю вона підносить українську літературу на рівень найліпших зразків європейської  художньої творчості.  Особливістю індивідуального поетичного стилю є філософічність, історизм мислення, вишукана традиційність, висока культура поетичного вислову, інтелектуальність, "заряд актуальної публіцистичності".
Як зазначає Г. Клочек, "Ліна Костенко - Поет у найповнішому, справжньому розумінні цього слова. А це означає, що в неї загострене розуміння Краси..."
Свою першу поетичну збірку "Проміння землі" Костенко видала у 1957 році. З 1961 до 1977 року її твори не друкувались через активну участь Костенко у русі шістдесятників, однак її поезія поширювалась "самвидавом".
Серед найвідоміших творів Костенко – поеми "Берестечко", "Маруся Чурай", збiрки поезії "Вiтрила", "Сад нетанучих скульптур", а також перший прозовий роман "Записки самашедшого", який вона написала у 2010 році.
Довгих Вам творчих літ, Ліно Василівно!








четвер, 5 березня 2015 р.

4 березня день народження Михайла Вербицького

http://www.pisni.org.ua/persons/184.html

Отець Михайло Вербицький — композитор, громадський діяч, 
автор гімну України "Ще не вмерла Україна"

Михайло Вербицький народився 4 березня 1815 року у селі Явірник Руський, на Лемкiвщинi, де його батько Михайло був священиком. Коли Михайлові виповнилося 10 років, помер батько і ним та його молодшим братом Володиславом заопікувався їх далекий родич перемишльський владика Іван Снігурський, один з найяскравіших діячів Української греко-католицької церкви.

У 1828 році при перемишльській катедрі владика Іван Снігурський заснував хор, а згодом і музичну школу, в яких співав і навчався Михайло. Уже на Великдень наступного 1829 року цей хор з великим успіхом дебютував в урочистому богослуженні, де Вербицький разом з Іваном Лаврівським виступили як солісти. Побачивши такий блискучий результат, Іван Снігурський запрошує з Чехії кваліфікованого диригента і композитора Алоїза Нанке: у Нанке Михайло Вербицький отримав ґрунтовну музичну освіту, зокрема, з композиції. Безперечно, важливе значення для формування Вербицького як композитора мав репертуар хору, в якому були як твори віденських класиків Й. Гайдна, В.А. Моцарта, так і музика композиторів "золотої доби" української музики — М. Березовського та Д. Бортнянського.

Саме духовні концерти Бортнянського найбільше вплинули на музику Західної України і світогляд Вербицького зокрема. Адже тоді, коли в церквах панувало одноголосся (самолівка) та простеньке двоголосся (єрусалимка), творчість Бортнянського представила високопрофесійне багатоголосся.

Згодом Михайло Вербицький вступає до Львівської духовної семінарії. Заняття музикою не перериваються: керує хором семінарії, опановує гру на гітарі, яка супроводжувала його протягом усього життя. Численні твори, перекладені або створені ним для гітари, здобули широку популярність у галицькому домашньому музикуванні. До нашого часу зберігся створене ним "Поученіє Хітари", яке стало першим подібним посібником в Україні.

У другій половині сорокових років Михайло Вербицький звертається до релігійної музики — і в цей період пише повну Літургію на мішаний хор (1847), яка і сьогодні звучить у багатьох церквах Західної України. Окрім Літургії, він створює знамените "Ангел вопіяше" та інші церковні композиції.

Коли наприкінці сорокових років налагоджується активне театральне життя, Вербицький одразу ж заходився писати музичні номери до українських театральних вистав. П'єси, що ставились на театральних сценах Львова і Галичини, здебільшого були перекладами як з української драматургії та літератури, так і з польської, французької та австрійсько-німецької драматургії. Музика у цих п'єсах відігравала дуже важливу роль, оскільки вносила у вистави яскравий емоційний елемент, а також наближувала чужомовні сюжети до українського колориту. Тому навіть досить посередні п'єси саме завдяки музиці Вербицького здобували велику популярність. Вербицький написав музику до понад 20 вистав. У цей час Вербицький створив музику до таких вистав як "Верховинці", "Козак і охотник", "Проциха", "Жовнір-чарівник" тощо.

Однак політичні події повернулися так, що 1848-49 роки стали початком і завершенням першого етапу відродження українського театру, тож протягом декількох років Вербицький не писав музики до п'єс. У 60-х роках композитор знову звертається до жанру співогри, бо у Львові був відкритий театр "Руської Бесіди". Для цього театру Вербицький пише побутову мелодраму "Підгіряни", одну з найпопулярніших п'єс композитора, згодом "Сільські пленіпотенти", "Простачку", "В людях ангел, не жена, вдома з мужем сатана" тощо.

Складні життєві обставини відтягнули висвячення на священика, — і щойно 1850 року він отримує єрейські свячення. Кілька років йому доводилося переїжджати з однієї сільської парохії на іншу, аж поки 1856 року він не осів у селі Млинах на Яворівщині, де прожив решту свого життя. Та матеріальні нестатки і тут не покидали його.

Дата створення гімну "Ще не вмерла Україна" залишається покищо дискусійною. Тривалий час вважалося, що твір був створений 1862—1863 року, але без відповідних наукових аргументів. Текст П. Чубинського у Галичині вперше був опублікований у грудневому числі часопису "Мета", який фактично вийшов близько 15 січня 1864 року. І тому, ймовірно, це власне і наштовхнуло о. Михайла, або ж йому було замовлено перемишльською "Громадою" написати патріотичну пісню. Хоча, можливо, що Вербицький скористався наддніпрянською публікацією тексту. Відразу після створення пісня "Ще не вмерла Україна" набула великої популярності серед свідомої молоді Галичини.

В останні роки життя композитор займався педагогічною діяльністю, писав статті, творив музику. Серед його учнів були отці-композитори Віктор Матюк і Порфирій Бажанський. Помер Михайло Вербицький 1870 року в Млинах, проживши лише 55 років.














Виставки лютого

21 лютого Міжнародний день рідної мови

Мова кожного народу –
Неповторна і своя:
В ній гримлять громи в негоду,
В тиші – трелі солов’я.
На своїй природній мові
І потоки гомонять,
Зелен-клени у діброві
По-кленовому шумлять.
Солов’їну, барвінкову,
Колискову на віки
Українську рідну мову
В дар мені дали батьки.
Як ту мову міг забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила?
Берегти її, плекати
Буду всюди й повсякчас, -
Бо ж єдина – так, як мати,
Мова в кожного із нас! 
 От тому плекайте, діти,
Рідненькую мову
І учіться говорити
Своїм рідним словом.
Рідну мову я вивчаю,