понеділок, 18 вересня 2017 р.

Календарний інформер : вересень!

Початок нового навчального року відкриваємо  новими виставками, які ознайомлять наших читачів з новинками літератури та зі святами і подіями, які відбулися в цей період. Отже, відкриває наш календарний інформер виставка "Грамотність  - запорука успіху" до Міжнародного дня грамотності.
З чого починається грамотність?
Грамотність починається з уміння читати. Читати треба завжди і всюди. Якщо ви читаєте 11 сторінок на день, то ви підтримуєте ті вміння , які вже маєте. Щоб покращити свої вміння, потрібно читати більше цієї норми.
Грамотність - це ще і вміння писати. Щоб писати добре, треба вчитися вільно записувати свої думки протягом 20 хвилин щоденно. Спробуйте !
Студенти іноді говорять, що вони люблять комп'ютер, а не книгу. Проте в тих країнах, де комп'ютери є у більшості шкіл та сімей (Велика Британія, США), діти стали читати більше і частіше відвідувати бібліотеки.
А що ми робимо, коли працюємо на комп'ютері?
Ми пишемо і читаємо. І це допомагає нам писати і читати краще, навчає складати текст для читання іншими людьми. Ми багато думаємо, коли читаємо! Саме тому вчителі і кажуть, що
головні вміння, які відрізняють людину від тварини - це вміння читати і писати !

"Дивись українське - твори своє майбутнє!" ця виставка присвячена Дню українського кіно — це свято кінематографістів — працівників цього дивного мистецтва — і його любителів по всьому світу.

9 вересня Україна відзначала 105 річницю від дня народження українського письменника, сатирика, гумориста Федіра Маківчука. Наша полиця під назвою "Любов'ю окрилений сміх" знайомить читачів з письменником та його цікавими творами. Смійтеся на здоров'я! 

понеділок, 4 вересня 2017 р.

День знань

http://clsg.ho.com.ua/arhiv3.html
Шановні викладачі, працівники та студенти коледжу!
Сердечно вітаю Вас із Днем знань та початком нового навчального року! З цієї нагоди бажаю Вам міцного здоров’я, щастя та радості, сили, наснаги та наполегливості, щоб досягати нових вершин у науці, навчанні, мистецтві, своєму особистому духовному вдосконаленні та шляхетній праці для процвітання рідної Альма-матер та незалежної Української держави!
Разом із усією країною наш коледж відзначає День знань, приймаючи у свої лави молоде поповнення, на яке покладає особливі надії та сподівання.
Дорогі першокурсники!
Нехай роки навчання в нашому коледжі стануть найкращими роками Вашого молодого життя, в яких гармонійно поєднаються наполеглива та сумлінна праця з бадьорим і веселим настроєм, гумором та піснею. Нехай повсякчас Вас супроводжують щастя, радість, успіх і студентська фортуна!
Будьте гідними дітьми своїх батьків і Батьківщини, пам’ятайте, що Ваш святий обов’язок – берегти і нести до людей Книгу, плекати і шанувати рідне слово!
Хай благословить Вас Бог!
В нашій бібліотеці ви можете отримати літературу з навчальних предметів та літературу для загального розвитку, а також скористатися компьютерами та мережею Інтернет.

пʼятниця, 19 травня 2017 р.

День Європи в Україні

https://i.ytimg.com/vi/cOVawS9DRsY/maxresdefault.jpg

Історія святкування Дня Європи 

День Європи – це символ започаткування нової успішної моделі мирної співпраці між державами, що ґрунтується на спільних цінностях та інтересах.
Рішення щодо відзначення 9 травня Дня Європи в Європейському Союзі було прийнято у 1985 році на Саміті Ради ЄС у Мілані. До 1997 року це свято мало переважно культурно-мистецьку спрямованість та носило обмежений характер.
У 1997-1998 роках до святкування Дня Європи залучилися держави-кандидати на вступ до ЄС. У цих країнах святкування набуло певного політичного забарвлення і було спрямоване на формування громадської думки стосовно підтримки вступу до Євросоюзу. Проводилися регіональні конференції та круглі столи; публічні дебати, виступи на телебаченні та радіо громадських діячів; широка інформаційно-роз’яснювальна кампанія; культурно-розважальні програми та спортивні змагання тощо.
Україна – єдина держава не член ЄС, в якій на державному рівні відзначається День Європи (цей день святкують також у країнах-кандидатах – Македонії, Туреччині, Хорватії).
Щорічне відзначення згаданого заходу в нашій державі започатковано Указом Президента України від 19 квітня 2003 р. № 339, яким встановлено третю суботу травня датою святкування в Україні Дня Європи.
Протягом останніх років успішно апробовано практику широкомасштабного святкування Дня Європи у регіонах України. За сприяння Представництва ЄС в Україні та посольств держав-членів ЄС спільно з місцевими обласними, міськими та районними державними адміністраціями в обласних центрах та містах України щорічно проходять повномасштабні святкові заходи. Крім участі в офіційному відкритті святкування Дня Європи, відбуваються зустрічі послів держав-членів ЄС з представниками органів місцевих та обласних влад, студентами та викладачами місцевих університетів, представників неурядових та громадських організацій, засобів масової інформації.
Багаторічній досвід організації Дня Європи в Україні вказує на те, що цей День поступово стає справою державного значення і відіграє непересічну роль у формуванні громадської думки в Україні про майбутнє нашої держави в європейській сім’ї народів.

Мета відзначення Дня Європи в Україні 

З 2003 року в третю суботу травня в Україні відзначається День Європи відповідно до Указу Президента № 339/2003 від 19 квітня 2003 року.
Відзначення Дня Європи в Україні − це важливий крок у зміцненні самоідентифікації України як європейської держави, причетної до традицій і цінностей Європи. Головною метою відзначення в Україні Дня Європи є:
формування позитивної громадської думки щодо євроінтеграційного курсу України;
ознайомлення якомога ширшого кола громадськості з європейськими цінностями та традиціями;
популяризація загального європейського культурного надбання серед громадськості, зокрема, молоді;
залучення населення регіонів України до діяльності, пов’язаної з інтеграцією країни до ЄС;
поширення ідеї європейської ідентичності серед громадян Європейського Союзу, утвердження спільних європейських цінностей.
 
З 18-23 травня в бібліотеці коледжу триватиме виставка літератури присвячена Дню Європи.

четвер, 4 травня 2017 р.

1939-1945 Пам'ятаємо. Перемагаємо

https://goo.gl/NL8h8n
Мій перший вірш написаний в окопі, 
на тій сипкій од вибухів стіні, 
коли згубило зорі в гороскопі 
моє дитинство, вбите на війні. 

Лилась пожежі вулканічна лава. 
Горіла хата. Ніч здавалась днем. 
І захлиналась наша переправа 
через Дніпро – водою і вогнем. 

Гула земля. Сусідський плакав хлопчик.
Хрестилась баба, і кінчався хліб. 
Двигтів отой вузесенький окопчик, 
де дві сім'ї тулились кілька діб. 

О перший біль тих не дитячих вражень, 
який він слід на серці залиша! 
Як невимовне віршами не скажеш, 
чи не німою зробиться душа?! 

Це вже було ні зайчиком, ні вовком –
кривавий світ, обвуглена зоря! –
а я писала мало не осколком 
великі букви, щойно з букваря, –

той перший віршик, притулившись скраю, 
щоб присвітила поночі війна. 
Який він був, я вже не пам'ятаю. 
Снаряд упав – осипалась стіна. 
Ліна Костенко



З метою гідного вшанування подвигу Українського народу в Другій світовій війні, його вагомого внеску в перемогу Антигітлерівської коаліції; засвідчення поваги до всіх борців проти нацизму; увічнення пам’яті про загиблих воїнів, жертв війни, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності, скоєних у роки війни 9 травня по всій країні традиційно відбуваються урочистості до Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

Законом України “Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років” в Україні встановлено День пам’яті та примирення 8 травня.
Для заходів, приурочених до цих дат на державному рівні з 2014 року використовується новий символ – червоний мак та гасло – “1939-1945. Ніколи знову”.

Друга світова війна – глобальний військовий конфлікт в історії планети та причина найбільших трагедій ХХ століття. У ньому взяло участь 80 % людства, загинуло від 50 до 85 мільйонів людей, бойові дії вели 2/3 існуючих на той момент держав.

Війна розпочалася 1 вересня 1939 року із вторгнення військ нацистської Німеччини до Польщі, а завершилася 2 вересня 1945 року беззастережною капітуляцією Японії. Під час війни були здійснені найбільші в історії злочини проти людства, а також вперше і востаннє застосовано атомну зброю. До армій ворогуючих сторін було залучено понад 110 млн чоловіків та жінок. За результатами війни було створено ООН (Україна – один із засновників) та сформовано сучасну систему міжнародних відносин.

Друга світова війна для України розпочалася 1 вересня 1939 року із німецьким вторгненням в Польщу. 110-120 тис. українців у лавах Війська Польського розпочали світову боротьбу проти нацизму, 8 тис. з них загинуло протягом місяця війни. Також 1 вересня Люфтваффе бомбардувало Львів та інші західноукраїнські міста, що тоді перебували у складі Польщі. Між 12 та 22 вересня Львів пережив подвійну облогу: із заходу – нацистськими військами, зі сходу – радянськими. СРСР вступив в Другу світову війну 17 вересня 1939 року на боці нацистської Німеччини. Цього дня Червона армія перейшла тодішній радянсько-польський кордон - на допомогу німецькій - та окупувала Західну Україну та Західну Білорусь. Протягом двох років Москва була союзницею Берліна, що у 1940 році ледь не призвело до війни Великої Британії та Франції проти СРСР.
Нацистсько-комуністичний союз було зруйновано 22 червня 1941 року із німецьким вторгненням в СРСР. Протягом року з початку німецько-радянської війни Україна була окупована військами Третього Райху. Вигнання нацистів розпочалося восени 1943 року і завершилося наприкінці 1944-го Український напрям був головним на Східному фронті: тут діяло від 50 до 75% всіх дивізій Вермахту і половина всіх радянських сил.Нацистський окупаційний режим в Україні був одним з найжорстокіших у Європі. Безпосередньо своїми руками або із залученням “добровільних помічників” з числа місцевого населення нацисти знищили 1,5 млн український євреїв та 20 тис. ромів. Але якщо злочини проти людяності Третього Райху більш досліджені, то засудження злочинів комуністичного режиму ще триває. Найбільш відомі з них - Катинський розстріл, знищення політв’язнів у Західній Україні, підрив Дніпрогесу, використання в боях неозброєних селян – “чорної піхоти”, депортації українців та інших народів.
Після перемоги над нацистською Німеччиною 8 травня 1945 року СРСР приєднався до війни проти Японії. Беззастережна капітуляція Японії 2 вересня 1945 року означала завершення Другої світової війни, але окремі військові конфлікти, породжені нею, точилися ще декілька років. Організований спротив радянській владі в Західній Україні тривав до 1954 року, а окремі сутички – до 1960-го.

Україна зробила значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками Німеччини. На боці Об’єднаних Націй воювали українці у складі армій Великої Британії та Канади (до 45 тис. осіб), Польщі (до 120 тис.), СРСР (понад 6 млн), США (до 80 тис.) і Франції (до 5 тис.), а також визвольного руху в самій Україні (100 тис. в УПА) – разом 7 млн осіб. Понад 2,5 млн українців були нагороджені радянськими та західними медалями та орденами, більше 2 тис. стали Героями Радянського Союзу, з них 32 – двічі, а найкращий ас союзної авіації Іван Кожедуб – тричі.

Для України Друга світова війна – національна трагедія, під час якої українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі інтереси. За Україну воювали дві тоталітарні системи, які однаково не рахувалися з ціною людського життя.
Україна зазнала надзвичайних втрат внаслідок війни. Під час бойових дій та в полоні загинуло 3-4 млн військових, підпільників і цивільних, 4-5 млн цивільних загинуло через окупаційний терор та голод в тилу. До 5 млн жителів були евакуйовані або примусово вивезені до Росії та Німеччини, частина з яких не повернулася. Загалом безповоротні втрати України (українців та інших народів) становили 8-10 млн осіб.

Друга світова війна – свідчення прояву патріотизму, великих чеснот воїнів-українців, що боролися проти нацизму. За важких умов панування тоталітарної системи, ціною незчисленних утрат вони змогли захистити свій дім і свою Батьківщину. Жива пам’ять про такі події є застереженням для будь-якої країни, наочним аргументом на користь збереження незалежності, громадянського миру, єдності та злагоди у суспільстві. А також – запобіжним фактором від можливості повторення подібного сценарію.

З метою вшанування пам'яті загиблих воїнів у Другій світовій війні бібліотека коледжу підготувала виставку літератури присвячену подіям тих часів.

Анатолій Дімаров

https://goo.gl/8EMQVp

5 травня 2017 року виповнюється 95 років від дня народження Анатолія Дімарова - українського прозаїка, лауреата Державної премії України імені Т. Г. Шевченка.
А. Дімаров є автором нарису «Дві Марії», збірки оповідань та новел «На волинській землі», «Волинські легенди», «Через місточок», повісті «Син капітана», збірки повістей та оповідань «Жінка з дитиною», романів «Його сім'я», «Ідол», «І будуть люди».
Творчий доробок письменника становить кілька десятків томів.
Найулюбленішим жанром письменника в роки творчої зрілості стали «історії»: сільські, містечкові, міські — започатковані збіркою «Зінське щеня» (1969), що народжувалась у поліському хуторі Малий Тікач, мешканці якого «породичалися» з більшістю людських цнот і вад. Соціально та психологічно болючі питання зринають і після знайомства з книжкою «Постріли Уляни Кашук» (1978) — вона разом із попередньою увійшла до 44 підсумкового видання А. Дімарова «Сільські історії» (1987). Про це ж розмірковує автор й у книжках «Містечкові історії» (1987) та «Боги на продаж. Міські історії» (1988).
У своїх творах письменник не боявся змальовувати часи примусової колективізації, голодомору 1932—1933, масові репресії — відрізки історії, на які було накладено суворе табу. Та редактори й цензура працювали вправно: викреслювали цілі абзаци, обривали сюжетні лінії. Насамперед ідеться про його романи «І будуть люди» (1964) та «Біль і гнів» (1974—1980 рр.) — історичну епопею про український народ, його долю у XX столітті. Як результат — з обох творів вилучено близько 300 сторінок (майже ціла книжка!). Та навіть урізаний варіант «Болю і гніву» в 1982 році був удостоєний Шевченківської премії.


вівторок, 18 квітня 2017 р.

120 років від дня народження Мар'яна Крушельницького



Режисер, актор, один із фундаторів українського театру. У 1924 - 1952 рр. працював у Харкові

Народився 18 квітня 1897 року в селі Пилява Бучацького району в сім'ї небагатих галицьких селян Михайла Антоновича та Марії Йосипівни Крушельницьких. Навчався в Тернопільській українській гімназії, був учасником трупи ”Тернопільські театральні вечори”.

Наприкінці 1923 року театр ”Руська бесіда” було ліквідовано, а згодом у Галичині закрили всі українські культурні заклади. Крушельницький виїжджає до Праги. Там він вступив на філософський факультет Празького університету. У 1924 році повертається в Україну, а в грудні цього ж таки року вступає до театру ”Березіль” у Харкові, де працювали такі видатні діячі театрального мистецтва, як режисер-постановник і художній керівник театру Л. Курбас, актори А. Бучма, Д. Антонович, Н. Ужвій та інші.

Протягом майже двадцяти років, починаючи з 1933 року, він очолював художнє керівництво театру "Березіль". Остап Вишня писав про свого великого сучасника: "Коли Крушельницький на сцені і коли на нього направляють прожектори, то я ніяк зрозуміти не можу, хто кого освітлює: прожектор Крушельницького або Крушельницький прожектора. Стикаються два снопи з проміння і утворюють на кону такий бунт із світла, із слів, із рухів, із найтонших світляно-мовно-рухово-мімічних нюансів, що сидиш і думаєш: "Багатюща ж яка наша батьківщина!". Письменник-гуморист завіряв своїх читачів про те, що народженого в селі Пилява Тернопільської області Крушельницького ще хлоп'ям проткнув магічний ультрафіолетовий промінь.

19-річним парубком Мар'ян Михайлович почав своє сходження до театрального Олімпу і в 1924 році прилучився до "березільців". Був він з вигляду непоказний і зросту невеликого. Чи в пору було такому артисту мріяти про героїчні образи? Але пройшовши через низку сміховинно-комедійних ролей, Крушельницький ще в "Березолі" зіграв Малахія і Падура в "Народному Малахії" і "Маклені Грасі" М. Куліша, а потім – Тев’є, Єгора Буличова, короля Ліра... 

"Якщо театр був йому дружиною, то музика була його коханкою", - говорив про Крушельницького Олександр Корнійчук. "Своєрідність українського поетичного театру, як мені здається, можна зрозуміти завдяки творчості чудового художника Крушельницького", - вторив драматургу московський режисер Юрій Завадський. "Більше сорока років самовідданого служіння театру не пройшли безслідно: зіграні ним ролі стали класичними, поставлені ним спектаклі не раз були удостоєні високих нагород і премій, його учні понесли в театри України принципи режисури Крушельницького..." - згадувала про Мар'яна Михайловича його дружина, народна артистка СРСР Євгенія Петрова.

Бували в житті артиста і тяжкі хвилини. По розповідях "березільців", в голодному 1927 році улюбленець харківської публіки задумав таємну втечу на свою малу батьківщину, до Галичини. Говорили, що Лесь Курбас тоді наздогнав утікача на пероні вокзалу. Авторитет Курбаса був настільки високий для артиста, що при зустрічі з ним всі думки про від'їзд випарувалися. А бували і хвилини покрутіше, коли в 1952 році в ореолі слави Крушельницький, під керівництвом якого театр входив в п'ятірку кращих драматичних колективів величезної країни, вирішив для себе неможливим залишатися в Харкові і прийняв пропозицію перейти в Київський театр ім. Івана Франка.

"Збережіть театр!" - просив його Курбас в очікуванні репресії. І він виконав завдання свого Вчителя. Про творчість Крушельницького ходять легенди, що мають під собою найреальнішу основу. Він був великим актором. А його кінообрази в "Мартині Борулі" та інших фільмах і сьогодні викликають яскраві враження, що можна порівняти з "ультрафіолетовим променем".

З 1952 року і майже до останніх днів М.Крушельницький працював у Київському інституті театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого, вів курс режисури та майстерності актора. Помер 5 квітня 1963 року, похований в Києві.

пʼятниця, 7 квітня 2017 р.

Рік Японії в Україні

https://goo.gl/5bjSWm
З метою активізації двостороннього співробітництва, зміцнення зв'язків між Україною та Японією, а також на виконання домовленостей, досягнутих за результатами офіційного візиту Президента України до Японії, 2017 рік оголошено Роком Японії в Україні. Президент України Петро Порошенко 11 січня 2017 року підписав Указ №1/2017 про оголошення 2017 року Роком Японії в Україні. 

Японія відома своїм економічним дивом, її культура вирізняється вічним прагненням до краси. Японці віддано зберігають передання і традиції предків. Кімоно і сакура стали вічними символами цієї країни. Сумнозвісна Японія білими журавликами – трагедією Хіросіми та Нагасакі. Японія однією з перших визнала незалежність нашої держави. 


Слово „Японія” означає „світанок”: ця країна розташована у східній частині континенту, там, де ранками сонце з’являється з моря. 

Велика частина всієї площі японських островів зайнята високими горами, які вкриті лісами. Найвища гора Японії – потухший вулкан Фудзі (3776м). Ця гора вважається у японців священною. В Японії багато діючих вулканів, гарячих лікувальних джерел. Часто бувають землетруси, зазвичай несильні, але іноді, приблизно в 100 років, вони приносять катастрофічні наслідки.


Японія – одна із найбільших індустріальних країн світу з високорозвиненою промисловістю. Японці виробляють величезну кількість товарів, які продаються в усьому світі. Крім того країна займає перше місце у світі по вилову риби та продуктів моря. Промислові підприємства, банки, концерни зосереджені у великих містах. Тут проживає 4/5 населення країни. Один за одним тягнуться міста вздовж морського побережжя, часто зливаючись одне з одним. 
Японія – країна самобутньої культури. В традиційних японських будинках дуже мало меблів. Вся підлога застелена циновками із рисової соломки. На підлозі сидять, коли обідають, на підлозі й сплять, стелячи спеціальні ліжка, які вдень ховаються до стінних шаф. Взуття завжди залишають в прихожій і по циновках ходять тільки в шкарпетках. 

Національний одяг японців – кімоно. Прямий довгий халат без ґудзиків який загортається і в чоловіків, і в жінок зліва направо і підв’язується поясом обі. Дотепер в Японії на особливо урочисті церемонії одягають цей розкішний і дорогий наряд.

Японці багато працюють уже починаючи зі шкільних років. Закінчивши школу вони продовжують багато працювати, дотримуючись найсуворішої дисципліни й ніколи не відступаючи від норм ввічливості. Правила поведінки вимагають від них на всі прохання чи накази відповідати згодою і негайно виконувати їх.


„Японська класична поезія вражає сучасного читача не лише сталістю й мініатюрністю своїх строфічних форм, блискучою майстерністю поетів давно минулих часів, глибоким ліризмом та стилістичною вишуканістю мови їхніх поетичних творів, але й незвичним як для європейців, так і для багатьох інших народів світу дбайливим ставленням японців до своєї культури в цілому і до поетичної спадщини зокрема. Із прадавніх часів до наших днів дійшли десятки тисяч віршів, збереглися імена сотень поетів – навіть тих, які запам’яталися вдячним нащадкам кількома, а то й одним талановитим віршем. І, можливо, якраз це, а не тільки сама поезія, є найголовнішим і найціннішим уроком, який дала світові ця талановита й працелюбна нація”.



 Якщо мене хто–небудь запитає: 
«Яка вона – Японії душа?»
Скажу, що схожа
На квітучих вишень в ранкових горах.
Ніжний аромат!
(Моторі Норінага)



Наша бібліотека активно долучилася до відзначення Року Японії в Україні. Ми підготували виставку літератури де кожен читач зможе знайти цікаву інформацію про Японію, її традиції, культуру, мистецтво, театр, літературу. Для оздоблення виставки з підручних матеріалів виготовили гілочки сакури та віяло, а в японській техніці орігамі виготовили білого журавлика, закладку для книг та ін. цікаві вироби.




середа, 29 березня 2017 р.

Вшанування пам'яті Івана Огієнка


Життя Івана Огієнка – митрополита Іларіона було сповнене найрізноманітніших подій. Без нього не можна собі уявити історію нашого народу в минулому столітті. Адже він брав активну участь у всіх етапах відродження української державності, культури й релігії від початку 20 століття й до свого відходу в інший світ 29 березня 1972 року.

З метою вшанування пам'яті видатного українського вченого, мовознавця, державного, громадського та церковного діяча Івана Огієнка, в читальній залі нашої бібліотеки оформлено книжкову виставку.
Іван Огієнко все життя був вірний собі і тим принципам, які сформувалися у нього ще з дитинства – це безмежна любов до Бога та свого народу, яким він служив серцем, душею і розумом. І де б він не був, яку б посаду не обіймав, усюди піклувався про долю рідного народу.
«Я взяв своє серце малими руками
Й віддано поклав Україні до ніг,
І юна любов розцвілася між нами
І став я орати твердий переліг.
Й нікому вже більше не дав я любові.
Бо другого серця кохати не маю
І вірним зостанусь, аж дошки соснові
Єдину любов мою спинять без краю...»
/Митрополит Іларіон.
Вікові наші рани. Вінніпег, 1960 /


четвер, 9 березня 2017 р.

Учітеся, читайте...

https://goo.gl/645slv

Моя країно, краю веселковий,
Ти зустрічаєш ювілей Тараса,
Він мріяв у ві снах про край казковий.
Мою країну – золоту окрасу.

Стоять тополі, як тоді стояли,
І чують пісню золотих полів…
Тут козаки бувало битви вигравали
І слухали кобзарський гнівний спів.

Він боронив разом з бійцями Україну,
Дух войовничий піднімав він їм.
Звав за свободу і щасливу днину,
За неньку рідну і батьківський дім.

Ми віримо у краще майбуття.
Ми нездоланні, бо Тарас із нами.
Він не піде ніколи в забуття,
Він ходить з нами селами й містами.

Нехай ідуть роки і вже століття
Та пам'ятаємо ми про це завжди,
Як жив Тарас в суворе лихоліття
І мріяв, мріяв про щасливі дні.

Є на світі така країна,
Вона як мати рідна для нас.
І вічно буде жити Україна,
І вічно буде жити наш Тарас.










понеділок, 13 лютого 2017 р.

Традиції святкування Дня всіх Закоханих

Американці на День святого Валентина вітають не тільки коханих, а й усіх друзів та близьких. А на початку 10 століття тутешні чоловіки дарували своїм обраницям марципани, які на той час були досить дорогим задоволенням. Кондитери підхопили цей тренд і запропонували покупцям на вибір різноманітні ласощі з привітаннями до свята. 
Першими були червоно-білі карамельки. Далі з’явились коробки у формі серця. 
І так традиція поступово дійшла і до наших днів.
https://goo.gl/Qkhazn
Досить цікавий звичай існує в Канаді. Якщо вірити розповідям, 14 лютого жінка може зробити пропозицію своєму коханому. Якщо ж він відмовиться від такого "подарунку", то може отримати штраф або й до в'язниці потрапити. Очевидно, цього дня деякі чоловіки тікають світ за очі, аби навіть не потрапляти жінкам на очі :) Хоча така доля оминає декого, а саме: одружених, тих, хто вже знайшов своє щастя з іншою, або тих, хто погодився на пропозицію своєї коханої.
https://goo.gl/oTRpbK
У Британії прийнято дарувати жінкам червоні троянди (втім, мабуть, не тільки в Британії). Цікаво, що у відповідь ви можете отримати яблуко як символ кохання і краси.
Та найвеселіше, що роблять британці в цей день – надсилають валентинки своїм домашнім тваринкам, особливо якщо це кінь або собака (ну дуже вже їх люблять), а ще купують спеціальний корм у вигляді сердечок. Що ж, можливо нам важко зрозуміти таке ставлення до друзів наших менших, але погодьтесь, це доволі мило. Цікаво лишень як тваринки читають зізнання в коханні від хазяїв :)
Якщо зануритись в давніші часи, колись в Англії існували й інші традиції до Дня всіх закоханих. Дітей, для прикладу, одягали як дорослих і ті бігали від хати до хати, співаючи пісні про Валентина. За це малеча отримувала солодощі та кілька монеток. Хоча подейкують, що англійські дітлахи і зараз можуть утнути щось подібне. Жителі Уельсу вирізали з дерева "ложки кохання", прикрашаючи їх ключами, замками і сердечками. Це був спосіб сказати "Ти знайшов ключі до мого серця".
https://goo.gl/oB1JX1
У японців все як завжди "не так як у людей". Представники сильної половини людства отримують тут більше подарунків, ніж жінки. При цьому в них є спеціальний шоколад "хонмей" - дарувати його можна тільки особливому чоловіку, як то кажуть, "тому єдиному". А ще тут проводиться щорічний конкурс на найголосніше зізнання в коханні. Хлопці та дівчата виходять на спеціальну сцену і чимдуж викрикують вітання коханій людині.
Ось така ось дивина

Францію не дарма називають "країною кохання" - саме французи першими почали вітати один одного у віршованій формі. Тут прийнято дарувати на День Валентина дорогоцінні прикраси або біжутерію, а ще шоколадні мусси, еротичну білизну, йогурти рожевого кольору, солодощі-сердечка, лотерейні квитки і романтичні подорожі на двох.

Німці зрадили романтичним традиціям. У них святий Валентин – перш за все, покровитель психічно хворих. Саме тому 14 лютого всі психіатричні лікарні прикрашають червоними стрічками.

Жителі Ісландії запалюють багаття на честь Валі – сина Одіна, хоча саме свято теж символізує любов. Дівчата одягають хлопцям на шию вуглики, а ті у відповідь дають дівчатам маленькі камінці – вважається, що для розпалення багаття потрібна іскра, яка з’являється від тертя каменю об камінь.

В Італії 14 лютого вважають "солодким днем", адже головним подарунком є саме солодощі. Дуже популярним варіантом є "Baci Perugina" - горіхи, вкриті шоколадом. В кожній такій цукерочці можна знайти маленьку записку з висловами про кохання кількома мовами. При цьому дарують їх виключно коханим. Колись в давнину італійці святкували в цей день свято весни, а тому всі дійства відбувались на відкритій місцевості: молодь збиралась в альтанках і садах, насолоджувалась музикою і поезією. Потім були довгі прогулянки мальовничими місцинками з коханими. 

Саудівська Аравія та Іран належать до країн, які не просто не святкують День всіх закоханих. У них свято офіційно заборонене, а кожного, кому спаде на думку відзначити його, чекає штраф. Тут ви не знайдете в магазинах ні червоних троянд, ні ведмедиків, ні валентинок.

День всіх закоханих – дуже популярне свято в Австралії. Місцеві вважають його чудовою можливістю зміцнити сімейні відносини та побачитись з друзями. Розповідають, що в часи золотої лихоманки місцеві щасливчики настільки розбагатіли, що почали замовляти доволі екстравагантні валентинки, вартість яких деколи сягала тисяч австралійських фунтів. Один з таких шедеврів, для прикладу, був зроблений з атласних подушечок, прикрашений опудалами колібрі та райських птахів. Зберігали таке чудо в спеціальній оздобленій шкатулці. Сьогодні тут все набагато простіше, австралійці обходяться простими листівками, квітами і солодощами.

У Вірменії напередодні Дня святого Валентина відзначають особливе свято закоханих – Трндез, яке вже впродовж століть залишається однією з найпопулярніших місцевих традицій. В цей день закохані стрибають через багаття, вважаючи, що тільки так можна по-справжньому загартувати свої почуття і стати щасливим. На рахунок виникнення цього звичаю вірменці розповідають різні легенди. Згідно з однією, "винуватцями" були лісові духи: вони стрибали через багаття, щоби розпалити свої почуття. Ще до нашої ери тут панував звичай: молодята, які щойно побралися, мусили обов’язково здійснити такий ритуал. Старшим подружжям, коли їхні почуття холонуть, або ж між ними постійно виникають сварки, а також незаміжнім "старим дівам" і дівчатам, які не можуть вже дочекатись весілля, теж можна разок стрибнути через вогонь.

Загалом традиції у всіх країнах, які відзначають День святого Валентина, мало чим відрізняються одне від одного. Є хіба що свої маленькі особливості.