понеділок, 14 травня 2018 р.

Премія імені Івана Огієнка

Пов’язане зображення



Премія імені Івана Огієнка заснована на вшанування видатного українського вченого-мовознавця, письменника, перекладача, педагога, державного та церковного діяча, уродженця містечка Брусилова Івана Івановича Огієнка - митрополита Іларіона (1882-1972 рр.), почесне ім'я якого носить наш коледж. Премія присуджується за заслуги у розвитку національної духовної культури, утвердження української державності, міжнаціональної та міжконфесійної злагоди. Премія присуджується у номінаціях: «Література», «Мистецтво», «Освіта», «Наука», «Громадська, політична та духовна діяльність». Премія присуджується особам або групам осіб незалежно від місця їх проживання, національності, статі, віросповідання, расової приналежності, стану здоров'я, громадянства. Премія може присуджуватись посмертно, якщо померлий кандидат у лауреати висувався за життя.
Отже, у 2018 році за заслуги у розвитку національної духовної культури, утвердження української державності, міжнаціональної та міжконфесійної злагоди премію імені І.Огіеотримали: 
у галузі літератури:
Дячишин Богдан Васильович
Марищенко Ярослав Семенович;
у галузі освіти:
Сорока Михайло Михайлович
Сорока Олексій Михайлович;
у галузі науки:
Деревінський Василь Федорович
Махорін Геннадій Леонідович;
у галузі мистецтва:
Войтенко Валентин Андрійович
у галузі громадської, політичної та духовної діяльності:
Мужук Леонід Петрович

Свято всіх матусь

Результат пошуку зображень за запитом "день матері"
https://goo.gl/5qifHq
Найдобріша, найкраща матусю рідненька!
В цей день ми вклоняємось дуже низенько.
За сонечко ясне, за серце прекрасне,
За те, що добром зігріваєте нас,
За те, що в щасливу і скрутну хвилину
Ми можемо всі прихилитись до вас.
Хай вас обминають невдачі та грози,
Нехай лиш від сміху з’являються сльози,
Міцного здоров'я з роси і води,
Бадьорість та настрій хай будуть завжди!


Тенденція святкувати День матері прийшла до нас із США. Саме там 8 травня 1914 року вперше офіційно, на рівні країни відзначили це свято.
 
Але перші згадки датуються набагато ранішими періодами. Розповідають, що схоже свято існувало у древніх греків – це був день вшанування богині Реї, матері усіх богів. А у стародавньому Римі відзначали день богині-матері Кібеле. Святкування тривало 3 дні у березні. Кельти вшановували богиню Бріджит – войовничу жінку, яка поєднала в собі тендітність та неймовірну силу.

Британці ще з 17 століття влаштовували "Материнську неділю". Це була четверта неділя посту, під час якої місцеві вшановували своїх матерів. Коли почалися вікторіанські часи, діти з бідних сімей часто працювали далеко від рідні. Впродовж року їх відпускали додому тільки на один день, тому вони намагалися принести своїм мамам чи бабусям маленький подаруночки, на кшталт букету квітів. Цікаво, що з тих часів і до сьогодні британським мамам у цей день прийнято дарувати тортик, прикрашений 12 кульками марципанів.
А в тій же Америці вперше про день матері заговорили 1872 року, коли відома американська пацифістка Джулія Ворд висловила ідею щодо цього свята – єдність матерів за мир у всьому світі. Щороку вона влаштовувала у Бостоні масові мітинги. На жаль, її слова не були почуті.

У 1907 році естафету перейняла Анна Джарвіс. Передчасна смерть матері стала для неї справжньою трагедією. Вона ввжала, що не змогла у повній мірі віддячити мамі та виразити їй свою любов. У пам’ять про неї жінка намагалася переконати державних чиновників запровадити це свято. Анна писала листи до всіх конгресменів, сенаторів та публічних осіб, державних установ та законодавчих органів. У цьому її підтримали багато жінок. І їй таки пощастило – 1910 року штат Вірджинія першим офіційно відсвяткував День матері. А через 4 рокик тодішній президент Вудро Вільсон погодився відзначати цей день кожної другої неділі травня. Сьогодні в США прийнято носити в цей день на одязі гвоздику: якщо вона кольорова – мати жива, якщо біла – то це вшанування померлих матерів. Таку ж традицію перейняли австралійці.

Згодом, по закінченні Першої світової війни, традиція розповсюдилася й по інших країнах. Першою тенденцію підтримала Швейцарія. Ще близько 30 країн обрали для цього дня інші дати: норвежці святкують День матері у лютому, вірменці – у квітні, білоруси – у жовтні, аргентинці та індійці – у жовтні, іспанці та португальці – у грудні. І кожна з країн святкує його по різному.

В Австралії, наприклад, цей день не є ні офіційним, ні державним святом. Та це не заважає місцевим жителям вшановувати своїх матерів. Австралійці дарують подарунки свої мамам на знак поваги ще з 1924 року. Але історія цього дня досить своєрідна: одна панночка, на ім’я Джанет Гайден якось потрапила до державного будинку для жінок. Їх там було чимало і всі вони були покинуті та забуті. Джанет вирішила підбадьорити їх і розпочала маштабну акцію – почала збирати пожертви від місцевих підприємців, державних чиновників, простих чоловіків та школярів, аби зробити цим жінкам подарунки. Очевидно, ідея всім припала до душі, тому що наступного року усе повторилось. Сьогодні, окрім дати святкування, традиційними тут стали і хризантеми, які отримує кожна матуся.
 
Японія вперше відсвяткувала День матері 6 березня 1931 року. Це був день народження імператриці Коджюн. Однак свято не набуло популярності. Зате після Другої світової війни, коли вплив США в Японії був особливо відчутним, місцеві перейняли традицію і до сьогодні святкують День матері у другу неділю травня. Місцеві жителі дарують жінкам в цей день гвоздики. І, хоча японці завжди славились не найпривітнішим ставленням до жінок, вони розуміють, що центральною фігурою традиційної сім’ї завжди була, є і буде жінка.
 
У Мексиці в цей день відбувається спеціальна католицька служба, під час якої звучить пісня "las mananitas". А в австрійських ресторанах з’являються спеціальні страви до Дня матері.

Та найбільше, напевно, люблять це свято жителі турецького міста Афйон-Башмакчі – вони святкують його 52 рази на рік, тобто кожної п’ятниці. Але така традиція виникла не випадково. Раніше дівчата, що вже вийшли заміж і пішли з рідного дому, кожної п’ятниці відвідували своїх матерів. Звичай зберігся й до сьогодні. Всі заклади у цей день закриті, окрім магазинів, які радо вітають жінок.
 
В Україні офіційно День матері почали святкувати з 2000 року. Саме тоді було постановлено вітати наших матусь у другу неділю травня. Але ідея виникла набагато раніше. У 1928 році Союз українок Канади вирішив вшанувати найрідніших мам. Отже, перший День матері святкували українці, та не в Україні. Але вже наступного року дійство відбулося у Львові, і знову ініціатором стала жінка – редактор тижневика "Жіноча доля" Олена Кисилевська (напевно, тільки жінка може збагнути усю сутність материнства). Того ж року "Союз українок" посприяв поширенню свята по всій західній Україні. Під їх патронатом різноманітні молодіжні та культурні організації влаштовували гучні дійства, аби вшанувати найрідніших матусь.
 
З приходом радянської влади День матері заборонила влада. Його не святкували впродовж майже 50 років. Коли Україна нарешті здобула незалежність, громадські організації, серед яких був той самий "Союз українок", повернули свято українцям.

Чому мами удостоїлися такого особливого ставлення – очевидно. Але на державному рівні символізм свята набуває глобальніших обрисів. Держава, чи то народ, вбачає у матері берегиню роду, спадщини, культурних цінностей, традицій та звичаїв, які вона передає свооїм діткам. В їхніх руках продовження роду та виховання достойних членів суспільства.
 
Цікаво, що День матері відзначається не тільки на державному рівні, а й на релігійному. Напевно, травень не випадково обрали для цього свята – це місяць Пречистої Діви Марії, до якої ще українські козаки та князі звертались за допомогою та заступництвом. Навіть для древніх слов'ян цей місяць був особливим: вони вважали, що природа-мати пишно одягає свою дочку-землю квітами та зеленню, щоби та дарувала людям життя.
 
День матері - це день, коли ми можемо подякувати нашим мамам за усе те добре, що вони для нас зробили, за їх самопожертву і любов. Тому не забудьте привітати своїх найрідніших матусь. Цього дня ви можете подарувати їм щастя!

понеділок, 7 травня 2018 р.

День пам'яті та примирення

Результат пошуку зображень за запитом "день пам'яті та примирення 2018"
https://goo.gl/bYybM8

8–9 травня Україна традиційно вшановує День пам’яті та примирення і День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. У ці дні важливо нагадати про непересічну роль українців у перемозі Об’єднаних Націй у Другій світовій війні, висловити повагу всім борцям проти нацизму, увічнити пам’ять про загиблих воїнів, жертв війни, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності, скоєних у ці роки.
Результат пошуку зображень за запитом "квітка маку день памяті мк"
https://goo.gl/Mx7pgg

Символом вшанування пам'яті є квітка маку. Пропоную Вашій увазі зробити власноруч значок квітки маку з фетру.

понеділок, 23 квітня 2018 р.

Всесвітній день книги та авторського права

У квітні ми відзначаємо два свята, пов'язані з книгою: 
2 квітня - Міжнародний день дитячої книги, роль якої важко переоцінити у формуванні духовного та інтелектуального обличчя підростаючого покоління;
23 квітня - Всесвітній день книги та авторського права. Саме книга знайомить нас із звичаями та традиціями народів світу, відкриває шлях до знань, ідей, духовних та моральних цінностей людства.

 У бібліотеці коледжу провели виховну годину, на якій бібліотекарі познайомили студентів з правилами поводження з книгою, з бережливим ставленням до книги, а також майстер-клас з ремонту книги. На виставці були представлені раритетні видання і видання різного формату.












вівторок, 10 квітня 2018 р.

Тренінг-урок "Хочу бути здоровим"

Хто здоровий, той сміється,
Все йому в житті вдається,
Радість б'ється в нім щоднини
Це ж чудово для людини!

Хто здоровий, той не плаче,
Жде його в житті удача.
Він уміє працювати,
Вчитись і відпочивати.

Хто здоровий — не сумує,
Над загадками мудрує,
Він сміливо в світ іде
Й за собою всіх веде.

Бо здоров'я — це прекрасно,
Здорово, чудово, ясно!
І доступні для людини
Всі дороги і стежини!


У сучасному світі на здоров’я 
людей все більше і більше впливають безліч різних факторів, пов’язаних з 
урбанізацією життя. Рішенням всіх питань і зменшенням їх впливу на життя людини займається Всесвітня організація здоров’я, за ініціативою якої день 7 квітня на дату прийняття статуту ВООЗ відзначається у всьому світі як Всесвітній день здоров’я.
Найцінніший скарб людини - це здоров’я. Без нього не можна зробити життя повноцінним і щасливим. Проте, як часто ми витрачаємо цей дарунок марно, бездумно, забуваючи, що втратити здоров’я легко, а ось повернути його дуже і дуже важко. Саме з метою формування в студентів навичок здорового способу життя, толерантного спілкування та розширення читацького світогляду майбутні бібліотекарі провели урок-тренінг "Хочу бути здоровим". Де кожен присутній зміг отримати знання про здоровий спосіб життя, про правильне харчування, фізичні навантаження, різноманітні косметологічні секрети збереження молодості, а ще всі випробували на собі вправи фейс-фітнесу (зарядки для обличчя). Тренінг пройшов динамічно, цікаво та інформативно. Присутнім дуже сподобалося.
















четвер, 29 березня 2018 р.

День пам'яті Івана Огієнка


29 березня День пам’яті Івана Огієнка — українського вченого, і церковного діяча, митрополита (церковне ім’я Іларіон), політичного, громадського діяча, мовознавця, лексикографа, педагога, члена Наукового Товариства імені Тараса Шевченка, і нашого земляка. За своє життя вчений написав майже дві тисячі праць, невелику частину яких має наша бібліотека і розміщені вони у читальному залі напостійнодіючій книжковій виставці «Апостол правди і життя».

Сьогодні студенти першого курсу мали змогу прослухати інформаційну годину присвячену пам'яті нашого великого земляка.
Усе своє життя Огієнко прагнув повернутись до своєї рідної землі, але не судилось, і тоді він пише: Немає в людини нічого милішого над свою рідну землю. Де хто народився, де провів свої дитячі роки, до тієї землі прив'язується він усією душею націле життя. А хто, буває, відірветься від своєї рідної землі, той мріє завжди про неї, як про святість найбільшу. І багато людей, помираючи на чужбині, просять накласти їм у домовину бодай грудочку рідної землі… (Іван Огієнко)
Більшу частину свого життя він провів за межами своєї Батьківщини, але довголітня розлука з Україною, її народом, не погасила його любові до рідного краю. Великий патріот і в еміграції відчував Україну всією душею, тяжко переживав від того, що його багатолітня праця, присвячена Україні, майже нікому там не відома. Справа життя Івана Огієнка (працював 1936–1955) — переклад Біблії, що до сьогодні є неперевершеним надбанням українського народу. Іван Огієнко – митрополит Іларіон мав різні, прикрі життєві страдницькі переживання. Він їх гірко переживав, але завжди йшов уперед і здобував успіхи. Бог і Україна стали девізом його життя.
Вивчаймо дорогоцінну спадщину Івана Огієнка і пам’ятаймо його слова:

«Рідна мова – найголовніший грунт, на якім духовно зростає і живе нація». 
Як патріот своєї країни, вчений стверджує, що мова – душа кожної 
національності, її святощі, її найкращий скарб і поки живе мова, житиме й народ...

У Зверненні до українського народу в1919 році вчений, державний і церковний діяч. Огієнко наголосив: «До людей іншої віри не ставтеся вороже. Нехай не буде більше у нас на Вкраїні ні насильства, ні погромів, ні пригноблення інших націй, що живуть у межах нашої держави, бо ми самі були довго пригнобленими… Хто має справжню віру Христову в серці своєму, той повинен до всіх народів мати щиру шану та любов».

Тож єднаймося, шануймося й будуймо незалежну державу Україну!


Поезія-мелодія душі!

http://blog.yakaboo.ua/5-poetychnyx-knyzhok-pro-vesnu-i-koxannya/
Відродження, розквіт усього живого відбувається саме навесні. Весняне сонечко засвітило, пробиваються перші пагінці свіжої зелені…. Ранкова роса…. Краплини дощу на сонці, перше кохання. Все це викликає у нас захоплення і незвичні почуття. Так і поезія пробуджує людину, бо поезія – це життя, а воно розквітає весною, а для романтичних і обдарованих людей – це стимул для написання поетичних творів, саме тому 21 березня в Україні святкують Всесвітній день поезії.

Поезія - це найважливіше культурне явище, що передає внутрішнє прагнення людини жити разом з іншими, це головний засіб самоствердження особистості в творчості. 
Запрошуємо всіх до бібліотеки! Приходьте, обирайте улюблену поезію і читайте вголос, читайте свою поезію.

понеділок, 12 березня 2018 р.

ТОП-10 цікавих фактів про Тараса Григоровича Шевченка

1. Тарас Шевченко впродовж життя був "душею компанії", любив сміятися і вмів розвеселити навіть незнайомих людей.

2. Основна освіта Кобзаря тривала лише два роки. Її він здобув у церковно-приходській школі.

3. Тарас Шевченко завжди з любов'ю згадував той випадок, коли малим пішов шукати "залізні стовпи", що "підпирають" небо, і заблукав у полі. Чумаки, зустрівши хлопця, забрали його з собою і ввечері привезли до Кирилівки.

4. Тараса викупили з кріпацтва за 2500 рублів. Задля цього художник Брюллов написав портрет Жуковського і продав його. Здобувши свободу, Тарас Григорович вступив до Академії мистецтв.

5. Першим коханням молодого Шевченка була Оксана Коваленко, його ровесниця. Родичі закоханих були впевнені, що молоді одружаться. Але надії були марними — Тарас мусив поїхати до Вільна. Усе своє життя Шевченко згадував дівчину, яку колись кохав.

 6. Останнім коханням поета була 19-річна Лукерія Полусмак, яка наймитувала в Петербурзі. Простакувату дівчину Тарас зваблював дорогими подарунками, але вона не захотіла залишити столичного життя й переїхати в Україну, щоб жити в селі.

Вона покинула поета й вийшла заміж за перукаря Яковлева. І лише 1904 року, після смерті свого чоловіка, Лукерія Яковлева-Полусмак, залишивши дітей в Петербурзі, приїхала до Канева і щодня приходила на могилу Шевченка.

7. Улюбленим напоєм Тараса Шевченка був чай, а улюбленою їжею - справжній український борщ, "затертий пшонцем і затовчений старим салом", вареники з сиром з грубої гречаної муки та такі ж галушки. Не байдужим також був і до рибних страв.

8. Тарас був відомим модником, любив дорогий одяг і дуже легко витрачав на нього гроші.

9. Коли Шевченка відправили у заслання до Оренбурга, йому заборонили займатися творчістю. Однак цю заборону він ігнорував. Саме в Оренбурзі Тарас Григорович написав більшість своїх повістей.

10. Останні дні свого життя Шевченко провів у Петербурзі. Поховали його на Смоленському кладовищі. Проте за день до своєї смерті, у свій день народження, 9 березня, поет попрохав свого вірного друга Григорія Честахівського, щоб у разі його смерті похорон відбувся в місті Канів.

Останнє бажання видатного митця виконали лише через два роки.
 Матеріал взято з сайту :
UaModna:ТОП-10 цікавих фактів про Тараса Григоровича Шевченка

Струни Кобзаревого серця

9 березня минуло 204 роки з дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Син кріпака, змалку сирота, талановитий юнак, що не мав змоги розвинути свій талант художника, став Пророком українського народу.
Для більшості українців Тарас Шевченко є не лише літературним та мистецьким символом, а й уособленням всієї України. Поезії Тараса Шевченка переклали більш, як ста мовами світу. Його зображення друкують на державних грошових купюрах, поштових марках, на його честь встановлюють пам’ятники і численні меморіальні таблички, випускають ювілейні монети та засновують премії.
Мабуть, не знайдеться в Україні жодної людини, яка у своєму житті хоча б раз не перегорнула сторінок «Кобзаря» Тараса Шевченка. І до сьогодні, через стільки десятиліть, його твори хвилюють та тривожать душі.

У всякого своя доля
І свій шлях широкий,
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком
За край світа зазирає,
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину.

Той тузами обирає
Свата в його хаті,
А той нишком у куточку
Гострить ніж на брата.
А той, тихий та тверезий,
Богобоязливий,
Як кішечка підкрадеться,
Вижде нещасливий
У тебе час та й запустить
Пазурі в печінки, —
І не благай: не вимолять
Ні діти, ні жінка.

А той, щедрий та розкошний,
Все храми мурує;
Та отечество так любить,
Так за ним бідкує,
Так із його, сердешного,
Кров, як воду, точить!..

А братія мовчить собі,
Витріщивши очі!
Як ягнята. «Нехай, — каже, —
Може, так і треба».
Так і треба! бо немає
Господа на небі!

Леся Українка

Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну,
То знов таємно-тихо шепотіла.

Вона мені співала про любов,
Про молодощі, радощі, надії,
Вона мені переспівала знов
Те, що давно мені співали мрії.