четвер, 7 грудня 2017 р.

Світ ловив мене, та не впіймав



Уставав дуже рано, їв раз на день, без м'яса і риби, був завжди веселий, сильний, рухливий, з усього задоволений, до всіх добрий, усім готовий послужити. Поважав і любив добрих людей без різниці їх стану, навідувався до хворих, розважав сумних, ділився останнім з тим, хто нічого не мав
(«Житіє Сковороди»).

Г. С. Сковорода (1722–1794) народився у с. Чорнухи на Полтавщині у незаможній сім’ї. Навчався у Києво-Могилянській академії, служив співаком у придворній капелі Єлизавети, здійснив подорож до Австрії, Угорщини, Словенії, Польщі, Італії. Після повернення працював учителем у Переяславському та Харківському колегіумах. Сутички і непорозуміння з керівництвом змусили його залишити викладацьку роботу. Він став домашнім учителем. Згодом, приблизно з 1769 р., Г. Сковорода вирішив суттєво змінити характер діяльності та шлях пошуку істини – став мандрівним філософом-проповідником до кінця свого життя.
З творчої спадщини Григорія Сковороди залишилися збірка ліричних поезій "Сада божественних пісень", книга "Байки харківські", філософські трактати й притчі.
Сковорода лірик був одним з представників класичного бароко. Характерним для творів Сковороди є те, що в ліричних поезіях він - філософ, а у філософських працях - лірик.

Всякому місту - звичай і права...

Всякому місту — звичай і права,
Всяка тримає свій ум голова;
Всякому серцю — любов і тепло,
Всякеє горло свій смак віднайшло.
Я ж у полоні нав'язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.

Панські Петро для чинів тре кутки,
Федір-купець обдурити прудкий,
Той зводить дім свій на модний манір,
Інший гендлює, візьми перевір!
Я ж у полоні нав'язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.

Той безперервно стягає поля,
Сей іноземних заводить телят.
Ті на ловецтво готують собак,
В сих дім, як вулик, гуде від гуляк.

Я ж у полоні нав'язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.

Ладить юриста на смак свій права,
З диспутів учню тріщить голова,
Тих непокоїть Венерин амур
голову крутить свій дур.
В мене ж турботи тільки одні,
Як з ясним розумом вмерти мені.

Знаю, що смерть — як коса замашна,
Навіть царя не обійде вона.
Байдуже смерті, мужик то чи цар,-
Все пожере, як солому пожар.
Хто ж бо зневажить страшну її сталь?
Той, в кого совість, як чистий кришталь…
 

пʼятниця, 1 грудня 2017 р.

1 грудня Всесвітній день боротьби зі СНІДом

СНІД - це страшна хвороба,
Давайте боротися люди,
Скажемо разом дружно:
Цьому ніколи не бути,

Щоб помирали люди,
Хворіли маленькі діти.
Бо діти - це наше багатство,
Наші майбутні квіти.

Ми співчуваємо хворим,
Ми допоможемо дітям,
Зробимо все, щоб ніколи
СНІДу не було на світі
СНІД одна з найважливіших і трагічних проблем, що виникли перед людством наприкінці ХХ ст. Та головна проблема навіть не в тому, що Всесвітня організація охорони здоров'я офіційно зареєструвала понад 40 млн ВІЛ-інфікованих та 16 млн померлих. Проблема в тому, що ми не сприймаємо всерйоз той факт, що ми живемо у світі, в якому існує ВІЛ, і повірити, що проблема СНІДу і його наслідків безпосередньо стосується кожного. А даремно, адже сьогодні Україна займає перше місце в Європі та шосте у світі за розповсюдженням ВІЛ і хворих на СНІД.
У бібліотеці коледжу разом зі студентами було проведено усний журнал на тему: "Молодь обирає здоров'я". Цей журнал складався з таких рубрик:
  1. Це стосується кожного
  2. ВІЛ/СНІД - що це?
  3. Інформаційна хвилина
  4. Факти про СНІД
  5. Життя в наших руках
  6. Поетична сторінка
  7. Вікторина
  8. Молодь обирає здоров'я 
По закінченню всі студенти та викладачі не поспішали розходитися, а продовжили обговорення цієї страшної хвороби, ділилися своїми враженнями та додатковими знаннями.




 


середа, 29 листопада 2017 р.

Ювілей Ганни Павлівни Богорядової




Літа цвіли не просто цвітом,
а проростали у труді,
дорослими вже стали діти,
а Ви душею молоді.
Пливуть літа,
мов тихі води, і вже минає 70,
хоч як прожитих літ не шкода,
та не повернути їх назад.
Хай щастя панує у Вашому домі
І радість у ньому живе,
здоров'я міцного і щирої долі
хай Бог посилає і Вас береже.

На початку листопада вся бібліотечна комісія та працівники коледжу вітали свою колегу Ганну Павлівну Богорядову. Ганна Павлівна працівник з великої літери, яка все життя працювала у стінах нашого навчального закладу. Вона брала участь у відкритті бібліотечного відділу денної форми навчання, була куратором груп, очолювала методичний кабінет училища, була членом Бібліотечної ради Міністерства культури України, тривалий час працювала головою профкому співробітників училища. З 1992 року - була заступником директора з гуманітарної освіти та виховання, неодноразово була членом акредитаційної та ліцензійної комісій Міністерства культури і туризму України. Зараз Ганна Павлівна на заслуженому відпочинку, але це не завадило нам зібрати у бібліотеці справжній букет привітань та побажань своїй колезі.

Привітальне слово від заступника директора з навчальної роботи
 Наталії Олександрівни Хом'як

Вітальне слово від колег 
Зої Гаврилівни Чуприни та Анни Анатоліївни Твардовської


Вітання від ансамблю "Алегро" та його керівника Ірини Олександрівни Біленікіної




Шановна Ганно Павлівно!
Щиро вітаємо Вас з Днем народження, 
бажаємо міцного здоров'я, щастя, довголіття 
та Божого благословення!

понеділок, 27 листопада 2017 р.

Пам'ятні події листопада

https://goo.gl/3vBaKX
       25 листопада 2017 року в Україні відзначається День пам'яті Голодомору та політичних репресій.  Голодомор 1932–1933 років — акт геноциду українського народу, здійснений Російською імперією, яка на той час називалася СРСР, шляхом організації штучного масового голоду, що призвів до багатомільйонних людських втрат. Пік голодомору прийшовся на весну 1933 року. В Україні тоді від голоду вмирало 17 людей щохвилини, 1000 - щогодини, майже 25 тисяч - щодня...
        За даними науково-демографічної експертизи загальна кількість людських втрат в Україні від Голодомору становить 3 мільйони 941 тисяча осіб, а втрати українців у частині ненароджених становлять 6 мільйонів 122 тисячі осіб. Але це не остаточна кількість, дослідження ще продовжуються.
         До вбивства людей голодом у мільйонних масштабах безпосередньо призвела спланована конфіскація врожаю зернових та усіх інших продуктів харчування у українських селян представниками тоталітарної радянської влади.
      Це був свідомий і цілеспрямований терор голодом, розрахований на придушення опору українців проти комуністичної влади і фізичного знищення українських селян. При цьому радянська влада мала значні запаси зерна в резервах та здійснювала його експорт за кордон під час Голодомору, забороняла та блокувала виїзд голодуючих поза межі України, відмовлялася приймати допомогу для голодуючих з-за кордону. 
       А за «Законом про п'ять колосків» голодуючих людей карали розстрілом навіть за спробу зірвати декілька колосків пшениці з колгоспного поля. Фактично людям було заборонено володіння їжею.
      За антиукраїнською спрямованістю та масштабністю застосування, голод 1932–1933 років виявився найжахливішою зброєю масового знищення та соціального поневолення селянства, яку використав тоталітарний режим в Україні. 
      Без належної оцінки Голодомору 1932-1933 років в Україні – цієї найбільш цинічної форми політичного терору в історичному, соціологічному, правовому і політичному аспектах, неможливо сьогодні уявити історію Європи ХХ ст., збагнути саму суть тоталітаризму. Слід з повною підставою говорити про глобальну соціо-гуманітарну катастрофу в історії людства, а не лише українства.
    Але, нажаль, Голодомор визнали геноцидом українців лише 23 держави: Австралія, Андорра, Аргентина, Бразилія, Грузія, Еквадор, Естонія, Іспанія, Італія, Канада, Колумбія, Латвія, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, Польща, Словаччина, США, Угорщина, Чехія, Чилі, а також Ватикан як окрема держава.






Gaetano Donizetti 2.jpg
https://goo.gl/aUitWC
29 листопада виповнюється 220 років від дня народження італійського композитора Гаетано Доніцетті.  Доніцетті був надзвичайно плідним композитором. Його творча спадщина охоплює близько 75 опер, 16 симфоній, 19 струнних квартетів, 193 пісні, 45 дуетів, 3 ораторії, 28 кантат, інструментальні концерти сонати та інші твори.
Перші його опери — "Енріко, граф Бургундський" і "Ливонський тесляр"(1819), — були добре прийняті венеціанською публікою, однак широку популярність він здобув 1831 року після установки в Мілані опери "Анна Болейн".
                                                        

В нашій бібліотеці діє виставка літератури присвячена цьому композитору, яка містить цікаву інформацію про його музичні твори. 
Ще Вашій увазі пропонуємо переглянути відео, щоб ближче познайомитися з творчістю італійського композитора 

четвер, 2 листопада 2017 р.

Хеловін - тематичний вечір-карнавал

Бібліотека - це простір, де кожен може, не тільки, читати та навчатися, а й проявити свою творчість і фантазію. А сьогодні у бібліотеці коледжу студенти, навчаючись, проявляли свої творчі здібності. В рамках навчального процесу вони на чолі з викладачем зі спеціальності підготували цікавий вечір в бібліотеці, присвячений Хеловіну. В читальному залі підготували перегляд літератури, тематичну фото-зону та креативно підійшли до оформлення зали та костюмів.
Вечір розпочався з розповіді про історію походження цього свята, про ліхтарик Джека і чому його вирізають саме в цей день, а також про віщі сни, які можуть розповісти багато цікавого.
Тетяна Яковініч провела огляд літератури. Огляд присвячений творчості Стівена Кінга, американського письменника, автора більш ніж 200 творів, серед яких понад 50 книг-бестселерів у стилях жахи, фентезі, трилера та містики. Під час огляду вона познайомила нас з такими відомими книгами С. Кінга, як "Оно", "Куджо", "Кэрри", "Сяйво", "Под куполом" та ін. Зачитуючи його твори та ще й під звучання моторошної музики, всі ми відчули себе наче у фільмі жахів))).

 Але цей моторошний момент розважила Анна Осевич, яка провела майсте-клас з вирізування ліхтаря Джека, бажаючих було більше ніж гарбузів.




















В кінці майстер-класу глядачі визначили найкращого гарбуза-ліхтаря, якого вирізала студентка Аня Бердник.



Валентин Бацан поділився з нами цікавою розповіддю про свої улюблені книги, які він читав у цьому жанрі.

А от, Ірина Пилипенко перенесла всіх нас до українських звичаїв. Вона розповіла про традиції України та про тих у кого вірили наші предки у давнину.


Оксана Саража всіх розвеселила цікавою тематичною вікториною і почастувала всіх переможців цукерками.


По закінченню вечора всіх гостей запросили до святкового столу. Там на гостей чекали печиво "Летючі миші",  "Пальчики відьмочки" та чай у вигляді чар-зілля. Після частування всім гостям пропонували фото на згадку.


                    



Музичний жовтень

Відгомін осінньої рапсодії 
Все це було, а чи тільки здалося 
Нам, у міжчассі загубленим двом: 
Грала на арфі рапсодію осінь 
У переході між завтра і сном. 
Миті монетами падали долі – 
Квапились геть перехожі-думки. 
Тільки вітрисько - розхристана воля 
Весь розчинився у звуках легких 
Та кілька зірок, загублених літом, 
Тихо горнули проміння до струн... 
Що ж це було?.. 
Просто музика й осінь.
                                                          (Олеся Овчар)

Жовтень цього року виявився  напрочуд  музичним, адже на початку місяця ми завжди святкуємо День музики.....а ще в цьому місяці слід згадати імена величних людей, які все своє життя віддали музиці. Це Імре Кальман - угорський композитор один із засновників і найвизначніших представників віденської оперети та Ніколо Паганіні — італійський скрипаль-віртуоз, композитор та гітарист. В нашій бібліотеці проводилися виставки літератури, які знайомили читачів з найвідомішими творами цих композиторів.


пʼятниця, 13 жовтня 2017 р.

Покрова Пресвятої Богородиці та День захисника України

14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці або, як кажуть в народі, Святої Покрови. “Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем". В українських селах і досьогодні дотримуються давньої народної традиції справляти весілля після Покрови.

До Покрови завершувався період сватань і приготування до весіль, який починався після Першої Пречистої. Дівки, яким надоїло дівувати, в свято Покрови потайки просять: “Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зостатися дівкою”. А на Поділлі дівчата казали: “Свята мати, Покровонько, завинь мою головоньку, чи в шматку чи в онучу – най ся дівкою не мучу!”

У Карпатській Україні до Покрови остаточно поверталися всі пастуші отари з полонин і завершували останню мандрівку чумаки. Тому й казали: “Прийшла Покрова – сиди, чумаче, вдома”.

Для того, щоб усi члени сім’ї були здоровими, на Покрову старша господиня брала вишитого рушника, що був над iконою Богородиці, і розвiшувала його над вхiдними дверима. Пiд ним ставали, як йшли до церкви, i проказували:

Пресвята Покрiвонько,
Перед твоїм кривалом
Голови схиляємо.
Прохаємо, Покрiвонько,
Од лиха укрити,
Здоров’ячко наше
Знов нам обновити.

На Покрову упродовж всього дня спостерігали за погодою: якщо з Півдня дув низовий вітер, зима буде теплою, якщо дув вітер із Півночі – холодною, із Заходу – сніжною. Коли протягом дня вітер змінює напрямок, то й зима буде нестійкою. Якщо на Покрову листя з вишень не опало, зима буде теплою, і якщо сніг не випав, то його не буде і в листопаді.

Для козаків свято Покрови було найбільшим і найзначущим святом. В цей день у козаків відбувалися вибори нового отамана. Козаки вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою. На Запоріжжі в козаків була церква святої Покрови. В козацькій думі про Самійла Кішку співається:

А срібло-золото на три частини паювали:
Первую часть брали, на церкви накладали,
На святого Межигорського Спаса,
На Терехтемировський монастир,
На святую Січовую Покрову давали –
Котрі давнім козацьким скарбом будували,
Щоб за їх, встаючи і лягаючи,
Милосердного Бога благали.

Відомий дослідник звичаїв українського народу Олекса Воропай писав, що після зруйнування Запорізької Січі в 1775 році козаки, що пішли за Дунай на еміграцію, взяли з собою образ Покрови Пресвятої Богородиці.

Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Українi воно набуло ще й козацького змісту і отримало другу назву - Козацька Покрова. З недавніх пір свято Покрови в Україні вiдзначається ще й як день українського козацтва.
А ще, в цей день, 14 жовтня 2014 р. вся Україна відзначає свято "День захисника України",  указом Президента України Петра Порошенка з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності й територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві та на підтримку ініціативи громадськості.