Громадський, політичний і державний діяч, філософ, історик, педагог, книгознавець, редактор, богослов, теоретик канонічного права, учений-мовознавець, поет, прозаїк, есеїст... Важко сказати, у якій іпостасі Іван Огієнко залишив найпомітніший слід. Одне незаперечне: він чесно та віддано служив українській справі, до останніх днів життя не полишав подвижницької діяльності на ниві відродження нації, її мови й культури.
Народився Іван Огієнко 14 січня 1882 року в місті Брусилові Житомирської області.
Творча спадщина митрополита Іларіона, за свідченням деяких дослідників, становить близько 2000 наукових праць. Найбільш вагомими є «Українська культура» (1918), «Історія українського друкарства» (1924), «Сучасна українська літературна мова» (1935), «Українська Церква» (Т. 1–2, 1942), «Історія української літературної мови» (1950) та інші. Досконало володіючи багатьма мовами, професор Огієнко не лише дослідив десятки, сотні різноманітних рукописних і друкованих книг, а й багато з них переклав українською мовою. Особливо інтенсивною, довготривалою та плідною була його праця над перекладом різноманітної богословської літератури. Усього ж митрополит Іларіон здійснив і видав близько п’ятидесяти перекладів богослужбових книг рідною мовою. Та найбільшим його подвигом у цій справі є перекладена зі староєврейської та грецької мов Біблія. Над нею він працював понад двадцять років. А ще більше десяти років пішло на те, щоб видрукувати її достатнім тиражем. Ця Біблія, видана в 1962 р. Британським біблійним товариством, — вершина наукової та перекладацької діяльності митрополита Іларіона. Вона й сьогодні виконує, крім релігійної, ще одну важливу місію — забезпечення українському народові його невід’ємного права читати й пізнавати Святе Письмо своєю рідною мовою. Неймовірно багато зробила ця людина для розвитку української видавничої справи. «Видавничій справі я все життя віддаю багато сил, бо глибоко вірю, що це реальна праця на добро українського народу», — писав І. Огієнко. Унікальні часописи «Рідна мова», «Наша культура», «Слово істини», «Віра й культура» десятиліттями несли українське слово в усі куточки світу, куди доля закидала наших співвітчизників. Свято збирав Іван Огієнко те, що втримало народ від забуття, — його звичаї, фольклор, пісні, легенди, брав краще зі спадку, аби зберегти взаємність люду й мову, єдність літературного стилю, єдність культури, вивірені історичним поглядом.
Значна частина творчої спадщини перебуває за кордоном — у Польщі, Швейцарії, Канаді, Німеччині. Невідома й досі доля бібліотеки та його архіву, полишених у Кам'янці-Подільському. У 2003 році в Києві створено Фундацію імені митрополита Іларіона, яка намагається повернути в Україну величезний багатогранний творчий доробок мислителя. Ще одним свідченням довгоочікуваного повернення Івана Огієнка в Україну є заснування премії його імені. Це друга, після Шевченківської, в Україні багатогалузева премія, яка відповідає багатосторонній діяльності вченого на ниві українського відродження та відзначає нині його гідних послідовників. Іван Огієнко був із когорти подвижників. Його ім’я залишиться на скрижалях історії України, у вічній пам'яті народу. Ми у великому боргу перед І. Огієнком. І цей борг має бути сплачений — заради майбутніх поколінь — творців незалежної української держави, на благо якої так невтомно трудився митрополит Іларіон. Дай, Боже, кожному народові мати такого Великого сина, як має його Україна!
Немає коментарів:
Дописати коментар